Я живу у невеликому селі, у мене двоє дітей: син Андрій та дочка Аліна. Аліна, 42 роки, живе у місті зі своїм забезпеченим чоловіком. Вони регулярно відвідують мене, допомагаючи по господарству та у догляді за будинком, оскільки моє здоров’я погіршилося. У той час як Аліна живе в достатку, володіючи двома квартирами і машинами, становище Андрія несамовите. У свої 39 років син бореться із нестабільністю. Він рано пішов з дому, не послухавши моєї поради, і згодом зіткнувся з фінансовим крахом через невдале інвестування в сім’ю родичів.
Тепер він повернувся з Польщі без гроша в кишені, з дівчиною із сусіднього села, що шукає притулку. Минулими вихідними я запропонувала Аліні передати свою невелику другу квартиру Андрію, сподіваючись, що це забезпечить йому хоч якусь стабільність. На мій подив, Аліна відреагувала негативно і з того часу не відвідувала мене. Я не припускала, що ображаю Аліну, я думала, що вона має все, що їй потрібно. Я хотіла допомогти Андрію налагодити життя, вважаючи, що Аліні не потрібна стара хата. Я сподівалася, що це полегшить і мій тягар, тому що дружина Андрія зможе мені допомагати. Тепер, розриваючись між потребами моїх дітей, я думаю, чи буде розділ будинку справедливим. Мені боляче думати, що Андрій може залишитись без даху над головою, а Аліна і так живе безбідно. Чи не помилилася я у своєму рішенні і як мені вчинити у цій делікатній сімейній ситуації?