Артем був наполегливий. Незабаром після нашого знайомства він зізнався у своїй симпатії, але це мені було нецікаво. Я все життя займаюся фітнесом і схиляюся до спортивних чоловіків, а Артем хоч і був симпатичний, але був не на мій смак. Загалом, незважаючи на наші розбіжності, він наполегливо домагався мого розташування. Він став надсилати подарунки до мого офісу. Оскільки я бувала там нечасто, то знаходила або відразу кілька посилок, або вже зів’ялі квіти.
Однак його жести змусили мене передумати, і ми почали зустрічатись. Початкова романтика зникла через два місяці. Артем став віддалятися, перестав ставитися до мене по-особливому, наче я належала йому, як якась річ. Одного разу, гуляючи з подругою магазинами, я помітила Артема в ресторані, і він був там з іншою жінкою, в романтичній обстановці. Я ще не була надто прив’язана до нього, тому зрада була менш болісною, не нищівною. З побоювання за іншу жінку я підійшла до них. Здивування Артема було очевидним.
Я представилася Арині, показав їй наші фотографії та повідомлення. Замість гніву до мене вона поставилася з розумінням, усвідомивши, що ми обидві стали жертвами Артема. У ресторані Арина влаштувала Артему публічний скандал. Пізніше він безглуздо спробував подати на мене до суду з вимогою повернути подарунки, але позов був відхилений. З цього досвіду ми з Ариною стали близькими подружками, перетворивши доленосну зустріч на початок міцної дружби.