Ярослав, який трохи втомився, але привітно зустрів свою обідню перерву, вирішив відпочити в затишному кафе неподалік офісу. Йому хотілося трохи різноманітності після напруженого ранку. Однак, заходячи до кафе, він помітив свою дружину, яка сиділа за столиком із якимсь незнайомцем. Це неприємне відкриття миттєво прогнало втому. ”Цікаво, чому вона йому нічого не сказала? З ким вона тут?” У голові Ярослава закружляли питання. З серцем, що билося в грудях, він підійшов до столика , де сиділа його дружина. Він відчував змішання розчарування та стурбованості.
“Привіт, люба. Хто це?” – Ярослав намагався тримати нейтральний тон, але його голос тремтів. “О, Ярославе! Це мій троюрідний брат, Антоне. Він приїхав у справах у місто і вирішив зустрітися зі мною. Я хотіла сказати тобі, але вранці було таке божевілля,” – відповіла його дружина, Аліна, з явним хвилюванням у голосі. “Привіт, Ярославе! Приємно познайомитися!” – Антон простягнув руку у привітанні, і Ярослав чемно потиснув її. Чоловік відчув, як напруга повільно залишає його, відкриваючи полегшення. “Аліно, ти могла б попередити,” – промовив він тихо, опускаючись на стілець поряд з нею. “Пробач, дорогий, я знаю … я повинна була сказати,” – Аліна лагідно вибачилася, і її очі були сповнені щирого жалю. Обідня перерва пройшла у приємній бесіді.
Антон розповідав цікаві історії про свої подорожі, і час пролетів непомітно. Ярослав почував себе трохи безглуздо через свої первісні підозри, але був радий, що все прояснилося. “Давай зустрінемося всі разом на вечерю, – запропонував Антон, – я хотів би провести більше часу із сім’єю, поки я тут.” Ярослав та Аліна обмінялися посмішками та погодилися. Так почалася нова сторінка у їхніх сімейних стосунках, відкривши нового родича та багато спільних спогадів для обговорення.