Олена регулярно приносила їжу Матвію, літній бездомній людині, що живе неподалік лісу. Матвій був не нав’язливий і працьовитий, часто збирав гриби і хапався за будь-які підробітки, щоби вижити. Олена захоплювалася його стійкістю та порядністю, незважаючи на важкі обставини його життя. А ось Тамара, сусідка по дому, зневажала Матвія, вважаючи його тягарем для їхнього суспільства.
Вона вважала, що Матвій робить їхній район небезпечним, і цю думку поділяли не всі, але багато хто. Якось у Тамари пограбували машину. Усі, у тому числі й Тамара, одразу ж звинуватили Матвія, внаслідок чого поліція розпочала розслідування. Матвій зник зі свого звичного місця, що ще більше переконало Тамару у її думці. Звинувачена у пособництві Матвію, Олена відчувала себе винною і дуже переживала і за Тамару, і за Матвія.
Вона не могла повірити, що Матвій міг зробити такий вчинок, адже він завжди був чесною і працьовитою людиною. Тут стався дивовижний поворот: син Тамари зізнався, що сам інсценував пограбування заради грошей. Хибне звинувачення обмовило Матвія, і він змушений був втекти, адже знав, що через його соціальний статус ніхто в його невинність не повірить.
Олена з болем у серці розмірковувала про несправедливість ситуації, думаючи, де Матвій і як він почувається. Через місяць Олена отримала листа від хорошого друга. Матвій переїхав до брата і знайшов у нього роботу. Незважаючи на пережите, дух Матвія залишався незламним, що свідчило про його стійкість та віру в доброту, що рідко зустрінеш у наші дні.