Коли мені зателефонувала моя дівчина і попросила забрати її з дому, я одразу ж кинувся до неї. Після прибуття я виявив, що Вікторія стоїть біля входу, плаче і тримає в руках дві валізи. Тоді я жив один, і ми планували одружитися, як тільки їй виповниться 18… Заспокоївшись, Вікторія розповіла мені, що мати виrнала її з дому.
За словами Вікторії, її мати розлютилася, коли дізналася, що донька збирається зустрітися зі мною замість того, щоб займатися домашніми справами чи допомагати братові з домашнім завданням. Її мати стверджувала, що Вікторії треба готуватися до іспитів, а не зустрічатись із хлопчиками.
Проте, коли Вікторія нагадала матері, що вона сама наро дила її у 16 років – то мати заговорила вже про мене. Вона стверджувала, що я не маю серйозних намірів і я залишу Вікторію, коли вона заваrітніє. Вона також вважала, що якщо Вікторія її не послухає, то втратить матір. Моя дівчина вирішила піти з дому і переїхати до мене, а я запевнив її, що ніколи не завдам їй болю.
Через кілька місяців, коли Вікторії виповнилося 18 років, ми одружилися – і разом уже п’ять років. Незважаючи на це, мати Вікторії досі дзвонить їй, просить привезти онуку та висловлює про неї негативні коментарі. Проте Вікторія зробила свій остаточний вибір і вважає за краще залишитися зі мною, а не повертатися до будинку своєї матері.