Марія насолоджувалася виходом на пенсію з чоловіком та двома дітьми, заміжньою дочкою з двома синами та молодшим сином, який закінчував коледж. Марія завжди мріяла вчитися в архітектурному інституті, та її мрія збулася. Вона була відмінницею, цілеспрямованою та налаштованою на успіх. Вона не дозволяла вечіркам та розвагам заважати її навчанню. На передостанньому курсі інституту Марія стала більш впевненою та дорослою, відвідуючи спектаклі та гуляючи зі своєю близькою подругою Тетяною.
Якось увечері брат Тетяни Олексій прийшов із роботи додому і зустрів там Марію. Вони покохали один одного, і на останньому курсі інституту він зробив їй пропозицію. Молоді одружилися та жили окремо від батьків. Свекруха стала для Марії другою мамою, і вони добре ладнали. Після кількох років шлюбу Марія ще не могла наро дити дитину; мати та свекруха вмовляли її пройти обстеження. Віра Федорівна, свекруха Марії, супроводжували її до лікаря, але фахівці дійшли висновку, що саме Олексій не може ма ти дітей.
Віра та Марія вирішили зберегти діаrноз у таємниці від Олексія, і прийняли тяжке рішення, щоб Марія заваrітніла штучним шляхом. Марія наро дила дочку, і Олексій радів, вважаючи її своєю. Вони жили щасливо, допоки Олексій не захво рів і у нього не діагностували тяжkу хво робу. Через півтора року він по мер, залишивши Марію спустошеною. А лише через рік пішла з життя й її свекруха, не витримавши втра ти сина. Марія щосили намагалася впоратися зі своєю втра тою і залишилася сама виховувати доньку.
Через чотири роки вона зустріла в поїзді Михайла, і вони швидко закохалися один в одного. Він прийняв дочку Марію як рідну і навіть удочерив її. Незабаром у них народився син, і Марія відчула справжнє щастя. Марія все життя зберігала таємницю справжнього батьківства дочки. Вона не могла позбавляти дочку кохання та щастя, які вона відчувала з її новим батьком. Марія вирішила забрати таємницю в моrилу, нікому її не розкриваючи. Тільки для того, що всі були щасливі.