Таня несміливо привітала свою свекруху Олену Григорівну, переступивши одного дня поріг квартири батьків чоловіка. – Я не відволікаю вас від роботи? – Вона спитала. – Ні, ні, Таня! – відповіла Олена Григорівна, щиро радіючи, – я дуже рада, що ти прийшла. Ти голодна? Таня відповіла, мовляв, трохи. Свекруха засміялася: – Якщо ти не проти, давай повечеряємо з тобою. – Чудово, – кивнула Таня, – ходімо, але тільки ви і я їстимемо мою їжу. Добре? – ніяково усміхнулася вона. Олена Григорівна завмерла і запитала: – Що це означає, Таня? Думаєш, мені нема чого їсти?
Таня пояснила: – Будь ласка, не дивуйтесь, але я принесла вам баночку свого борщу. Мені дуже потрібно, щоб ви, Олена Григорівно, спробували його і сказали, що мені не вистачає в супі. Свекруха здивувалась і запитала, з чого це раптом невістка так вирішила. – Тому, люба Олено Григорівно, що ваш Сергій завжди говорить мені, що ваш борщ смачніший за мій. Я хочу зрозуміти, що я роблю не так, коли готую, – відповіла Таня. Свекруха запропонувала Тані натомість просто наkричати на чоловіка, але Таня наполягала на бажанні догодити Сергію. Скуштувавши Танін борщ, свекруха описала його «неймовірно смачним», але запропонувала навчити Таню варити борщ, як вона, адже їхні рецепти явно відрізнялися.
Увечері того ж дня Сергій здивувався, коли Таня принесла додому борщ від свекрухи. Та сказала, щоб невістка запропонувала поласувати спочатку борщем мами, а потім спробувати її творіння та порівняти. Після першої ложечки Сергій обережно запитав: – Це справді мама приготувала? – Ну, звісно, мама. Вона навчить мене готувати так само. А тепер спробуй мій. Твоєї мамі мій теж сподобався! Сергій відсунув тарілку і сказав Тані, що її борщ у рази смачніший. Розгубившись, Таня зателефонувала свекрусі і дізналася, що та додала кислого молока до борщу, який відправила синові.