Свою маму я люблю, але зараз – я її не розумію та не підтримую. Вже кілька днів вона зі мною не розмовляє, вдає, що скривджена, докоряє мені, що я неправильно вчинила, не по-родинному. Все почалася з того, як я прийняла на свята в гостях мого рідного брата Сергія та його нинішню дружину Оксану. Наша мама нову невістку не визнає, і вперто стоїть на своєму, що тільки Людмилу, першу дружину Сергія, ми маємо визнавати, бо з нею він вінчався в церкві, а таких, як Оксана, у нього ще може бути багато.
З мамою я категорично не згодна, брат – доросла людина і має право сам визначати, з ким йому жити. Я не шанувальниця розлучень, але якщо людині в сім’ї погано, то навіщо терпіти, адже життя в нас одне. Перший шлюб мого брата виявився не зовсім вдалим, він розлучився і одружився вдруге. Сергій живе спокійно, а от мати втратила спокій. Вона робить все для того, щоб зруйнувати нову родину сина, щоб той повернувся до Людмили. При цьому почуття сина мамі нецікаві. Вона впевнена, що у Сергія була і є лише одна дружина – Людмила. А “Оксан” буде багато.
Мама впевнена –варто Сергію розлу читися з Оксаною, як він повернеться до Людмили. Адже, на її думку, вони були такі щасливі разом. Сергію зараз 30 років, він півтора роки тому одружився з Оксаною – прекрасною дівчиною. Але мама не визнає нової невістки. Всіляко дістає та виводить її. Нова дружина брата тримається, але видно, що їй все важче й важче стриматись. Брат нічого змінити не може. Перестати спілкуватися із мамою, Сергій не готовий. Я маму не підтримую, гадаю, що брат усе правильно зробив. Не знаю, як переконати маму, щоб вона дала спокій брату?