Мій колега Роман нещодавно розлу чився. Дружина його звичайна жінка, симпатична, брюнетка, висока, струнка. Раніше в неї очі були дуже втомлені, сумні, я відразу звернула на це увагу, вона мене чимось особливим зачарувала, хоча ми лише кілька слів говорили один одному при зустрічі. Але вона мені чомусь запам’яталася. Роман же нічим не примітна людина, невисокого зросту, лисуватий, але досить солідної статури, виглядає набагато старшим за свої роки. Похмурий якийсь постійно ходить, невеселий завжди. Через що ця пара розлучилася точно мені не відомо, якщо відверто говорити.
Просто одного чудового дня колега почав розголошувати на тему: як добре було раніше, прикрикнув, показав, що ти вдома господар, і всі проблеми вирішені; і як погано стало зараз – надто багато волі жінкам дали, тепер вони почуваються повноправними господарками у себе вдома. – Я нормальна людина, розумієш, мені хороша сім’я потрібна всього-на-всього! – Почав говорити він мені дуже впевнено. – Це вам усім жінкам подобається міняти та обирати собі супутника життя. Щоправда, стежити за життям колишньої дружини він не переставав. То через рідню, то через соціальні мережі. Іноді з глузуванням казав, що бачить, як колишня дружина заводить нові знайомства, але ніхто з нею не одружується.
– Їй давно вже під сорок. Принца думає собі ще якогось упіймати, – насміхався він. – На що вона взагалі з такою зовнішністю розраховує? – Ну, ти ж одружився з нею, з її зовнішністю, яку вона мала! – не витримавши одного разу сказав наш другий колега , коли він знову завів розмову про свою негарну дружину. Сміялися тоді ми всі. Після цього мало хто з колег із ним спілкувався. Усі ми дорослі люди, не скластися у житті може в кожного, але навіщо поливати людину брудом. Хотів таким чином підняти свою самооцінку, але він зіграв проти себе самого! А тиждень тому колишня дружина Романа вийшла заміж за якогось бізнесмена.