Тетяна вже кілька годин зависала на кухні. Вона встигла наготувати котлет, приготувати суп, салат, зробити цілу купу млинців, щоб заморозити та використати за потребою. ”Потрібно ще холодний компот з ягодами зробити і банку солоних огірків відкрити, скоро Слава повернеться, а він їх любить” – подумала жінка. Тетяна вже була не молода, її потроху почало здоров’я підводити, але жінка все одно не шкодувала сил на господарство.
За чоловіком вона намагалася доглядати за найвищим розрядом, вважаючи це своїм святим жіночим обов’язком. Їй було 56 років. Останні роки вони з чоловіком жили зовсім одні. Діти досить рано впорхнули з батьківського гніздечка, у них було своє життя, і вони рідко приїжджали до батьків. Чоловік зателефонував, коли Таня вже перестала варити ягідний компот.
-Тань, накрий стіл на двох, я з колегою прийду! Таня накрила великий стіл із великою кількістю страв. Чоловік, який прийшов зі Славою, був щиро здивований. -Таня, познайомся, це мій новий напарник Сергій. Сергію, це моя дружина Тетяна! Сергій вминав Таніни кулінарні шедеври за обидві щоки і не переставав розсипатися у похвалах. Жінці не раз за той вечір довелося густо почервоніти. Їй було дуже приємно, але з іншого боку і ніяково. Мимоволі на думку закралася думка, що вона не пам’ятає, коли помічав би її роботу чоловік…