Я довго збирала собі гроші на відпочинок і вирішила провести його в столиці. Я зняла собі номер у солідному готелі з чудовим видом із вікна. Взагалі графік у мене спочатку був розписаний, я планувала пройти екскурс музеями та місцевими галереями, але в проміжку здійснення задуму я познайомилася з чоловіком середніх років, який жив по сусідству. У процесі спілкування виявилося, що Григорій живе у цьому готелі вже півроку, йому сплачують за проживання діти.
Він говорив про це зі смутком і гіркотою: -Напевно інший хтось радів би на моєму місці, адже діти забезпечили мені такі добрі умови. Але ж ми знаємо, що справа не тільки в умовах. Насамперед мені хотілося б уваги, щоб хоча б телефонували іноді. У мене і син, і донька відчайдушні кар’єристи, багато чого домоглися у професійній сфері, добре заробляють, а свого особистого життя зовсім немає.
Адже мені хотілося б виховувати онуків! Мені стало трохи шкода чоловіка похилого віку. Вислухавши його, я порадила написати дітям листа і розповісти в нас про свої батьківські почуття, переживання і потреби. За тиждень Григорій підійшов до мене, щоб висловити подяку. Він увесь світився від щастя. -Дякую за пораду, завтра діти приїдуть, щоб забрати мене додому!