Коли Тетяна Іванівна зайшла у двір, вона дуже здивувалася, зустрівши біля своїх дверей свого сина. На ньому чомусь обличчя не було. -Ти якийсь сам не свій, щось сталося? -Ні, все нормально, просто в гості зайшов. -Ну проходь, а чому один? Де Олена та діти? -Вдома. Варто було Єгорові переступити поріг, як на нього без привітання накинулася молодша сестра: -Та як ти міг так нас зганьбити?! Про це все село тепер судачить! Чи не соромно тобі? Тетяна Іванівна не розуміла, що відбувається. -Іра, а-ну залиш його. Хтось пояснить мені, що тут відбувається?
Іра сердито дивилася на брата. -А ти не знаєш, мамо? Твій синок пішов від дружини та трьох дітей до всіх відомої в селі Лариси, недобра чутка про яку і в сусідні села дійшла! Тетяна Іванівна схопилася за серце. Вона не могла повірити, що її син міг зра дити свою дружину та дітей. Вона почала його повчати, але він не налаштований був розмовляти. Свою невістку Тетяна дуже любила, вона завжди пишалася, що син таку дружину знайшов!
Жінка зрозуміла, що ситуацію треба врятувати за всяку ціну. Не можна, що через дурість Єгора звалився такий гарний шлюб. Вона поставила ультиматум: “Або він вибачається перед дружиною і повертається у сім’ю, чи вона йому більше мати” . Маму Єгор любив і поважав, тому важко, але зрозумівши, що вона дуже серйозно, вирішив повернутися до дружини. Через рік він подякував матері, що не дала зробити помилку.