Перед моїм відходом на роботу чоловік раптом заявив, що в нього піднялася температура. Я була зненацька захоплена таким повідомленням. Мені сьогодні обов’язково треба бути на роботі. Кінець місяця – у мене звіт. Ніхто його не зробить, окрім мене. І температура, зрештою, не така вже й висока. Усього – 38. Я з такою температурою неодноразово йшла на роботу. І ніхто цьому не надавав значення. А тут майже траrедія, бо температура піднялася. На роботі постійно надривався телефон. Запитання сипалися одне за одним. Один із них, коли ж я зрештою приїду додому. Сказала, що чим швидше він дасть мені спокій, тим швидше буду.
І то була правда. Постійні дзвінки збивали мене з рахунків і доводилося все починати спочатку. З таким темпом я вийшла з роботи на півгодини пізніше. Дорогою забігла ще до супермаркету, щоб купити дещо із продуктів. Телефон напрочуд вже дві години мовчав. Я не поспішала набирати номер чоловіка. Може, він спить. Не треба його будити. Коли зайшла до квартири, то зрозуміла причину мовчання. У мене в квартирі була свекруха, яка поїла свого синочка з ложечки. Побачивши це, я не змогла стриматись від сміху.
Свекруха гнівно звела брови. Все, подумала подумки, я викликала вогонь на себе. Вона жінка мстива. – Як там Ігор? – Запитала я. – Совісті в тебе немає! Залишила його на цілий день в будинку, хво рого. І після роботи вештаєшся невідомо де. Дружина називається! – Взялася вона на мене. Я мовчала. Мені була дуже неприємна ця ситуація. Виправдовуватися також не хотіла. Але свекруха не хотіла “злазити” з мене. Мій коханий грав роль жер тви. У мене справді був важкий день. І мені також хотілося відпочити. Я швиденько одяглася знову в куртку, взула кросівки і мовчки вийшла з хати. Мені було байдуже, куди йти. Аби подалі від претензій та закидів.