Мати Ядвіги, дізнавшись про швидке одруження, була незадоволена. Майбутній зять їй не подобався і здавався підозрілим. Вона попереджала дочку: «Не поспішай дочко, він поганий чоловік, я серцем чую. Тобі всього 22, не зіпсуй своє життя». Але було марно щось говорити — Стас перше кохання дівчини, тому вона не хотіла бачити його недоліки. Зрештою вони одружилися, а через рік у них з’явився прекрасний синочок — Дениска. Після народження сина Стас став зовсім іншою людиною. Почалися різні закиди та зви нувачення у бік Ядвіги — то вона погана господиня, то мама, то борщ не такий червоний, як має бути, то вареники несмачні. Минав час, син підростав і ось коли Денису виповнилося 4 роки батько вперше не прийшов ночувати додому. Прийшов за два дні. Мовчки. Нічого не пояснюючи. На всі запитання занепокоєної Ядвіги відповідав, що це не її справа, і її це не хвилюватиме.
То був не єдиний випадок. Після цього Стас часто пропадав і не ночував удома. Його могло не бути кілька днів, а то й більше тижня. А коли приходив, то щоразу казав: «Ти можеш подавати на розлучення, якщо тебе щось не влаштовує». А потім він узагалі зник і не повертався. Ядвіга чекала на нього, сподівалася, що він повернеться, але коли він не повернувся, вона взяла сина і поїхала до свекра зі свекрухою. Вони розповіли, що виявляється, Стас знайшов собі іншу жінку і поїхав з нею за кордон. Коли Денис виріс, закінчуючи університет вирушив до Австрії. Знайшов там хорошу роботу, влаштувався так і лишився там жити. Багато разів він забирав стареньку матір до себе, навіть просив залишитися з ним в Австрії, щоб вони змогли бути разом.
Aле Ядвіга завжди відмовлялася, вважала, що заважатиме синові. Денис наполягав, щоб знайшла собі чоловіка, який буде для неї спорідненою душею та підтримкою. Але Ядвіга була глибоко віруючою людиною, тому вважала, що коли вона повінчана зі Стасом, то бути з кимось іншим — гріх. Тому й залишилася одна до самої старості. Денис збудував матері будинок, такий про який вона завжди мріяла. Він міг собі таке дозволити, адже відкрив у Австрії свою власну фірму. День Святого Василя, 14 січня. Святковий день, який Ядвіга проводила в тиші та спокої. І тут атмосферу спокою порушив стукіт у двері. То був Стас.
Він прийшов миритися з Ядвігою через стільки років. Через любов до неї? Ні. У нього виникли проблеми. Він почав розповідати, що Ядвіга завжди була для нього єдиною, просив вибачення. На її відмову Стас заявив: -Цей будинок куплений на гроші сина, а син у нас, загальний. Тож я маю право на свою частку! — нахабно почав кричати чоловік. У цей момент зателефонував Денис. Ядвіга хотіла підняти трубку, але Стас вихопив у неї телефон, відповів на дзвінок, почав говорити з сином і майже одразу почув відповідь: «У мене немає батька, ви для мене ніхто! Тому забирайтесь геть із дому моєї матері, інакше у вас будуть великі проблеми, я вам це забезпечу». Почувши це, Стас злий залишив будинок Ядвіги і більше ніколи її не турбував.