Із чоловіком, батьком Софійки, Ганна зараз не разом. Вони одружилися лише тому, що вона була ваrітна. Але Дмитро, як порядна людина, взяв її заміж. Відразу після весілля вони зрозуміли, що мають різні погляди на життя, і хотіли вже розлу читися, але мама Ганни переконала її зберегти сім’ю заради дитини. Вона послухала маму і зосередилася на материнстві. Дмитро не дуже зрадів її рішенню, але залишив усе так, як є. Він дуже рідко бував удома, дочка його майже не бачила. Ганна знала, що він змінює kоханок як рукавички. Але нічого вдіяти не змогла. Вона, як і її мама, боя лася людського засудження.
Але найбільше їй було соро мно, що чоловік їй зра джує і вона благала Бога, щоб ніхто з родичів чи знайомих про це не дізнався. Софійка росла веселою та допитливою дитиною. Вона була єдиною радістю у її житті. Коли дочці виповнилося п’ять років, Дмитро почав нарешті цікавитись донькою. Вони навіть іноді ходили до розважального центру. Після одного з таких походів Софійка прийшла сама не своя. Вона намагалася дізнатися у доньки, що з нею сталося. Наступні кілька тижнів донька сиділа у своїй кімнаті і дивилася в одну точку. Її це стало сильно турбувати і вона запитала у Дмитра.
Він тільки руками розвів руками. Ганна вирішила, що так це просто не залишить. Якось, коли Дмитро з Софійкою вкотре пішли гуляти, вона простежила за ними . Там вона побачила, як її чоловік зустрічався з якоюсь жінкою, вона була з дитиною у візку. Замість взяти квиток Софії до дитячого лабіринту або на батути, Дмитро наkазав їй стежити за дитиною, а сам із тією жінкою присіли за столиком неподалік пити каву. Вона зрозуміла, чому дочка була така придушена останнім часом. Мало того, що він їй постійно зра джував, то ще й дочка змушував стежити за чужою дитиною. Вона взяла свою дитину та пішла.