Колега запросила Оксану до себе на дачу на шашлики, тільки ось та сіла в неправильний автобус і заблукала. Але так все вирішила доля

Advertisements

Оксана вже давно чекала попутки до міста. Та тільки цією дорогою машин не було. Тому, коли побачила вантажівку, що їде, радісно замахала руками. Андрій виїхав у рейс уранці. День туди, день назад. Побачивши дівчину, зупинився. – Підкинете? – Запитала змерзла дівчина. – Залазь, красуне. Дівчина залізла до кабіни. – Тут машин мало їде. Та й час уже пізній. Чому в таку неврочну годину вирішили вирушити в дорогу. – Я заблукала, – сказала дівчина, і раптом розnлакалася. З її розповіді Андрій зрозумів, що дівчину колега запросила на шашлики до себе на дачу до Калинівки. Оксана сіла до автобуса, приїхала, вийшла, зателефонувала колегі. Та їй каже: “Зайди до магазину, я за п’ять хвилин буду”.

Оксана озирнулася, а магазину поблизу не видно. Тут лише звернула увагу на дорожній покажчик. Там було написано “Ковалівку”! І ось уже дві години чекає попутку до міста. – Якби не ви, я б тут, напевно, замерла на холоді, – завершила свою розповідь дівчина. – Давай на “ти”, – запропонував Андрій, і дівчина кивнула на знак згоди. – Відігрілася? – Так. – Тоді зараз встанемо на ночівлю. Андрій вибрав місце для стоянки. Зупинившись, приступили до вечері. Чоловік дістав свої запаси, дівчина в гості їхала теж не з порожніми руками.

Advertisements

Повечерявши, розташувалися спати. Оксана розташувалася у спальнику, а Андрій улаштувався на сидіннях. – Андрію, а ти одружений? – Ні. – А чому? – Та ось, тільки-но зустрів дівчину, з якою, можливо, захочу створити сім’ю. Все, давай спати, завтра рано вставати. Доїхавши до місця, розвантажившись, Андрій із Оксаною поїхали до міста. За цей час вони багато говорили, дізналися багато про один одного, і коли настав час розлу чатися, Андрій сказав: – Телефончик даси? – А як же твоя дівчина? – Так я про тебе говорив… Весілля вони зіграли у травні. Ось такі мінливості долі.

Advertisements