Сергій із Лідою одружилися рано. Він демобілізувався, а вона тільки-но закінчила школу. Жили дружно, в коханні та злагоді. Сергій працював водієм, а Ліда доглядала будинок і дітей. А за сімнадцять років спільного життя вони народили шістьох дітей: чотирьох дочок та двох синів. Як багатодітній родині держава виділила їм величезну квартиру. І жити б їм поживати, та тільки ава рія забрала в неї чоловіка, а в дітей батька. Молодшій на той момент було два роки. Довелося Ліді піднімати дітей. Впоралася. Минуло ще сім років. Старші дочки вже одружені, самі мами. Онука у Ліди росте. Якось жінка сиділа перед телевізором, дивилася концерт і в’язала онучці шкарпетки.
Рядом, що біжить, на екрані йшли оголошення. На очі Ліді кинулося одне: “Познайомлюсь із доброю жінкою для спілкування”, та телефонний номер. І чомусь номер запам’ятався їй. Ще трохи посидівши, Ліда набрала номер. Потім зляkавшись своєї сміливості, скинула виклик. Але тут же пролунав зворотній дзвінок. Дзвонив Володимир… Вони спілкувалися телефоном вже два місяці. Жінка вже з нетерпінням чекала на черговий дзвінок від Володимира. Разом з тим і на вигляд у неї з’явилися зміни – жінка розквітла, помолодшала, зробила собі зачіску. А потім Володимир приїхав до неї до міста.
Ліда зустріла його на вокзалі, вони зайшли до кафе. Жінка зі стра хом чекала на цю зустріч, бо розуміла, що їй доведеться розповісти про своїх дітей. Але набралася сміливості та розповіла йому про все. На її подив Володимир не зляkався , а навіть зрадів. – Здорово! Адже мені не судилося наро дити дитину. А тут одразу шість . Вони мене не відкинуть? Діти дуже добре прийняли чоловіка мами. Татом не називають, але ставляться з повагою. – Як вам вдалося вийти заміж із шістьма дітьми?! – дивуються мами-одиначки. – Дітей треба показувати не всіх одразу, а поступово, – сміється у відповідь Ліда.