Я вже 6 років працюю у полоrовому. Одного разу я йшов коридором і помітив одну дівчину, на якій не було обличчя. Вона наро дила лише 3 дні тому, а вона ходила так, ніби вже рік не спала з примхливою дитиною. Я навіть поцікавився, дізнатися, як пройшли її полоrи… може, у неї були якісь усkладнення, але я дізнався, що все пройшло ідеально. Одного разу я побачив її nлачучою і вирішив будь-що дізнатися її історію. Я одразу до неї підійшов і запитав, у чому справа, а вона була така стомлена і сумна, що одразу все видала: — Нам із донькою через день виписуватись, а вдома навіть нема кому нас зустріти… — nлакала вона, — та навіть прибратися перед нашим поверненням нема кому.
– Як це нікому? Гаразд, чоловік може десь пропадає, а твої батьки? Невже в тебе немає нікого, хто міг би допомогти? Тут Аліса, молода мати, розповіла свою історію. «Я взагалі з дитбу динку. Мене батьки одразу здали до дитбу динку, я їх навіть не пам’ятаю. У 18-ь я стала в чергу за квартирою, і мені дісталася затишна квартирка на околиці міста. Я вступила в універ. Навчалася вдень, а ввечері підробляла спочатку прибиральницею, потім продавщицею… ну, щоб на їжу собі заробити. У цьому супермаркеті я й познайомилась із Кирилом. Чо рт би його підібрав! Я так у нього закохалася… а він грав із моїми почуттями. Загалом, я дізналася, що ваrітна і розповіла про це Кирилу.
Він, як мені здалося тоді, зрадів, але потім виявилося, він так показував якусь акторську майстерність, адже через день він зник із міста та з мого життя. Ось, у мене наро дилася донька, а зустрічати нас на виписці ніхто не буде… та й удома ніхто не чекає…». Аліса nлакала, а я дивився на неї з розумінням, що такої щирої, такої чистої, невинної, доброї та наївної дівчини на світі немає. Я організував їй виписку із кульками, квітами, навіть аніматорів покликав… Алісу з маленькою Дар’єю додому провів я, і з того часу ми більше не розлу чалися. А ось уже за місяць у нас народиться син. Хто б міг подумати, що своє кохання я зустріну на роботі…