Мені з долею не надто пощастило. Мої батьки заrинули в автоkатастрофі, і я опинився у дитя чому будинkу. Довгий час я не міг з цим упокоритися. А потім мене надихнула ідея стати такою людиною, якою батьки з небес могли б пишатися. Я став дуже старанно вчитися, зміг вступити до університету. Все своє життя я дуже багато працював, у мене була мета заробити багато грошей. Стосунки з жінками були, але я швидко розча рувався.
Мені траплялися меркантильні жінки, яким потрібні були тільки мої гроші, тому я серйозних стосунків вирішив не заводити. Прожив я життя трудоголіка. Тепер маю багатомільйонний стан, особняк, автопарк, прибутковий бізнес, але щастя я не відчуваю. У шикарних апартаментах я почуваюся наче в клітці. Постійнопереслідуєвідчуття, щосвоєжиттяя витратив практично даремно. Нещодавно лікарі виявили у мене тяжке захво рювання на останній стадії. І кому потрібний тепер мій стан?
На той світ із собою нічого не потягнеш. Постало ще питання про те, кому це залишити. Я вирішив подарувати все хорошій людині, яка дійсно цього потребує. Я одягнувся як жебрак, пішов у супермаркет. Люди до мене зверталися з нехтуванням, касир навіть відмовився обслуговувати. Тільки охоронець вирішив допомогти, купив продуктів, ввічливо провів. Ми розмовляли, виявилося, що він чесний роботяга. Унього велика сім’я, щобпрогодувати її, він працює на двох роботах. Я вирішив йому заповісти все своє майно.