Андрій, водій вантажівки, познайомився з Тетяною, коли перевозив її речі з будинку колишнього до її матері. Чоловік Тетяни просто виставив дружину із семирічним сином із квартири, сказавши, що там житиме зі своєю новою дружиною. Андрій допоміг із розвантаженням. А також допоміг підняти речі у квартиру батьків. Вони з Тетяною розмовляли. Чоловікові навіть вдалося досягти посмішки на обличчі жінки. Наступного дня він зателефонував Тетяні та запропонував погуляти. Так як Тані не було з ким залишити сина, то вони втрьох пішли гуляти в парк, покататися на атракціонах. Так у них почалося кохання. Через три місяці Тетяна із сином переїхали жити до Андрія. Артур із вітчимом потоваришували, разом ходили на рибалку, на хокей, разом ганяли м’яч.
Від колишнього чоловіка Тетяни не було жодних звісток. Андрій узяв усі витрати на себе. Минули роки. Андрій хвалився перед друзями золотою медаллю Артура, отриманої після закінчення школи, його червоним дипломом університету. Потім розповів, що Артура запросили до якоїсь юридичної контори працювати. А за два місяці гордо повідомив, що Артур одружується. – Чи не рано? – здивувалися друзі. – Так я ж виростив чоловіка. Сам уже може утримувати сім’ю. То чому б не створити осередок суспільства? – сказав Андрій… Через два місяці, Андрій, з парою біленьких пляшок, засмучений прийшов до друзів у гаражі.
Мовчки поставив пляшки на верстат, мовчки розлив по склянках, мовчки випив. – Ти чого такий похмурий? – Запитали друзі. – Артур не запросив мене на весілля, – коротко відповів Андрій. – Ви що ж, посва рилися з ним? – Ні. Тільки він вирішив запросити батька. І на весіллі теж представив його гостям: “Мій тато!”. Після цього Тетяна вийшла, привітала молодих та пішла з весілля. До мене. Син тепер на неї сkривджений. – А хіба він зі своїм батьком спілкувався? – Як тепер з’ясовується – так. Виявляється, щойно хлопець вступив до університету, з того моменту і спілкується з татком. А тепер той, хто його виrнав із дому, приманив Артура “теплим містечком” на своїй фірмі.