Коли ми з Миколою одружилися, я вже було подумала, що після шлюбу наші стосунки охолонуть через побутовуху, але все вийшло точно навпаки: ми вийшли на новий рівень, і нам стало комфортніше один з одним. Ми обидва працювали, заробляли непогано, нам вистачало і на якісні продукти, і на брендовий одяг, і навіть на подорожі кілька разів на рік. Так тривало доти, доки у мене не з’явився новий бос. З новими правилами в нашому офісі я не змирилася і невдовзі пішла звідти.
Чоловік допоміг мені влаштуватися в компанію, де він працював. Хто б міг подумати, що це стане першим дзвіночком кінця нашої родинної ідилії. Незабаром мене підвищили до однієї керівної посади, і це стало тяжким ударом по самооцінці мого чоловіка. Він так засму тився через це, що почав ставитися до роботи байдуже, через що і втратив її через півроку. Після цього чоловік засів удома, не займався нічим, не шукав нової роботи, весь день валявся на дивані і нив, що я пізно приходжу з роботи і мало часу відводжу дому.
Щоб ви розуміли, раніше таких розмов у нас ніколи не було. Я його раз попросила приготувати щось на вечерю, адже знала, що затримаюся на роботі, так він такий концерт влаштував. Але ж ми вже дитину планували, але тепер я вже сумніваюся, що взагалі варто залишатися поряд з такою токсичною людиною, яка не вміє радіти за успіхи близького.