Діма стояв біля вікна та спостерігав за перехожими. Йому й самому нетерпілося вийти надвір. Він мріяв колись бути вільним у цьому питанні, не питати дозволу у мами та мати можливість йти туди, куди заманеться. Діма вважав, що він уже дорослий парубок, адже йому дванадцять. Мама дозволяла гуляти із Сашком, але лише у сусідньому парку. Незабаром і Сашко з’явився. -Мам, Сашко прийшов! Ну, я пішов! -Тільки не надовго! – крикнула мама з кухні.
Хлопчаки зустрілися біля під’їзду, розмовляючи про свої спільні інтереси, попрямували до лісопарку. Вони були друзями дитинства, батьки дружили сім’ями. Сидячи на лавці, вони почули дивні звуки, наче хтось хрипів. Хлопчаки переглянулись і попрямували звуком. Там у кущах лежав літній чоловік. Він не міг підвестися і вигукував невиразні звуки. -Вам погано? Чим вам допомогти? Чоловік важко, але назвав адресу. -Напевно він там живе, – зрозумів Сашко.
-Це ж поряд з нашим будинком! Хлопчаки підняли чоловіка та допомогли йому дійти до під’їзду. Там він натиснув на кнопку домофона, відповіла жінка, хлопчаки пояснили їй ситуацію, і вона швидко спустилася, викликала швидку. Переконавшись, що чоловік у надійних руках, хлопці розійшлися додому. Коли Діма розповів мамі про те, що сталося, вона дуже здивувалася. Вона похвалила сина за добрий вчинок, але порадила бути обережнішим із незнайомими людьми.