Для мене, моя мама і сестра завжди були найголовнішими людьми в житті, яким я довіряла найбільше, і які завжди підтримували мене і допомагали у всіх випадках життя, навіть якщо я сама цього не просила. Вони для мене завжди були просто ідеальними людьми, якщо я навіть спробую я не зможу згадати, коли ми з моєю мамою або сестрою востаннє сва рилися. Мій батько по мер ненабагато пізніше, як моя мама заваrітніла мною, так що від нього залишилися лише фотографії та спогади моєї мами, якими вона сама ділилася досить неохоче.
Я взагалі все життя була такою, що змогла б пробачити навіть свого найзаклятішого ворога; просто я так виховувалась. Навіть своїми найнеприємнішими моментами життя, на кшталт розлу чень із друзями, або ж з хлопцем, я ділилася не з подругами, а саме з сестрою та мамою. Вони чудово мене вислуховували, у них це виходило ідеально, а потім допомагали порадами. Одна цікава історія трапилася зовсім недавно. Я гостювала у будинку сестри. У мене був ключ від її будинку, тож я прийшла трохи раніше, ніж повернулася вона з роботи.
Я вирішила забратися вдома, і в одній полиці випадково знайшла документи, за якими мені стало ясно, що мене вдоч ерили, і я не рідна дочка своєї матері. Мене з документами побачила моя сестра, у якої в мить з’явилися сльо зи на очах, і вона почала мене обіймати і просити вибачення, але я вважала це безглуздим, адже рідна вона чи ні, я все одно їх з мамою дуже любила і люблю, і моє ставлення до них після цього не змінилося.