– Тобі зовсім не шкода рідного брата та сестру? Він маленький зовсім. Лежить, надривається, а тобі начхати! Уткнулась у свої книжки нещасні та сидиш! Немає в тебе совісті, Ксенія, зовсім матері не допомагаєш! Ось для чого я тебе виростила, га? Щоб ти читала свої книжки?! На що вони тобі здалися? Ксенія намагалася не звертати увагу на голосіння матері, але потім не витримала: – Прибери від мене дитину! Ти його для мене народжувала, так? Ти їх усіх наро дила для мене? Я своє життя хочу! Вчитися хочу!
Катерина посміхнулася: -І на які гроші ти вчитися хочеш, еrоїстко?! Ти думаєш, я тобі навчання оплачувати буду? На які шиші? Дурниця… Довго ще Катя лая ла дочку, а дівчинка гріла в душі надію, що скоро вибереться з цього коաмару. Вони в п’ятьох жили в маленькій квартирі.
Катерина не працювала ніколи в житті, вона наро джувала дітей від випадкових чоловіків та жила на допомогу. Коли Ксюші виповнилося шістнадцять, вона не без допомоги дядька перебралася жити в місто, вступила до училища. Андрій вирішив допомогти племінниці. Катя постійно тепер лихословить на брата і старшу дочку: -Невдячна erоїстка! А Ксюша щаслива. Вона добре вчиться і хоче здобути гідну професію.