На одній вечірці до мене причепився хлопець. Він підійшов познайомитись. З першого погляду він мені не сподобався. Загалом відразливий тип, погляд якийсь зарозумілий, а на губах посмішка глузлива. Я постаралася відповісти якомога холодніше: -Нових знайомств не потребую. Ви думаєте, він прислухався до моїх слів? Він сприйняв це як виклик, став мене переслідувати, дзвонити. Кожен божий день чекав на мене в університеті і до самого дому ходив за мною. Спочатку намагався якось по-хорошому домогтися моєї уваги: -Алла, ну дай мені шанс, ти ж мене зовсім не знаєш. Раптом я твоя доля?
– Підозрюю, що я не настільки грішна, щоб мене так покарали найвищі сили! Через деякий час роль вірного шанувальника йому набри дла, і він показав своє справжнє обличчя: -Ну і навіщо ти це виробляєш? Думаєш, що можеш мені відмовити? Алла, я поки що по-доброму тебе прошу. Ти взагалі знаєш, хто мій батько? Я можу зробити все що завгодно, мені нічого за це не буде. Мені стало реально страաно після таких погроз. Я розуміла, що сама впоратися не зможу і вирішила звернутися до тата. З татом у нас стосунки не дуже близькі. Він переважно на роботі зайнятий. Але тут ситуація була надзвичайною.
Я думала, що тато перший чоловік, який повинен за мене заступитися, але його відповідь мене вразила. Я йому розповіла ситуацію у всіх подробицях та попросила допомогти. Батько відповів із роздратуванням; -Алло, ти доросла дівчина! Сама розібратися не можеш? -Ну він мене не слухає … -Алла, це твої проблеми. Не турбуй мене такими дрібницями. Я зайнятий. Будь ласка, не заважай мені працювати. Його відповідь була як ляпас. Було дуже nрикро. Я ледве стримала сльо зи, тільки у своїй кімнаті дала волю почуттям. Пізніше довелося попросити друга розібратися з тим хлопцем. А от татові я ніколи не пробачу таку зра ду.