Я встигла вже попрацювати в 5 місцях. Я б змінила більше робочих місць, але батьки з дитинства вселяли, мовляв, якщо вже знайшла – то тримайся за своє місце. Так було з останнім місцем роботи, де я знехотя просиділа 4 роки. Буквально терпіла, адже навіть взяти лікарняний було проблемою. А начальниця – та ще стерво радянського покоління, яка могла бурчати через будь-яку дрібницю. У період цієї останньої роботи у мене померла мама. Лише для того, щоб бути відсутньою на роботі 3 дні, мені довелося годинами вмовляти свою начальницю. По поверненню я звільнилася. Влаштувалася на нове місце.
З першого погляду нова начальниця нічим не відрізнялася від попередніх. У колектив вливатися яне збиралася: спілкувалася з колегами тільки з робочих питань. Але тиждень тому я застудилася. На роботі залишилися важливі документи, здати які потрібно було протягом 2 днів. За минулою пам’яттю, я взяла себе в руки, випила купу таблеток і помчала на роботу. Моя поява викликала такий переполох, що на шум вийшла начальниця. Вона взяла мене за руку, сильно здивувалася і сказала, щоб я збиралася додому – підліkуватися.
Вона викликала мені таксі, оплатила його, сказала, щоб я обов’язково звернулася у ліkарю, і щоб писала в робочому чаті все, що знадобиться. Я лише заїкнулася про недороблені документи, на що начальниця різко відповіла, що в мою відсутність світ не завалиться. Вона подзвонила на наступний день, запитала про моє самопочуття і переконалася, що я дотримуюся постільного режиму. А ще через півгодини в двері подзвонила доставка: колектив відправив мені купу фруктів, свіжих соків і тортик. Я дивилася на все це і не могла стримати сл із. Не могла повірити, що через стільки років нарешті потрапила в нормальний колектив.