Валерія проживала одна у затишному будиночку на краю села. Жінці було сорок років, але особистого життя ніякого не було. Три роки тому вона розлу чилася зі своїм чоловіком, втомившись від його зрад. Після цього вона дуже розчарувалася в протилежному полі і не прагнула розпочати нові відносини. Жінка працювала бухгалтером у адміністрації. Отримувала для села досить добрі гроші, тому могла дозволити собі життя з комфортом. Навколо свого будиночка вона розбила квітник із прекрасними трояндами, вхід до її будинку нагадував портал у чарівний світ. Жила Валерія добре і була задоволена своїм життям.
Самотність її не обтяжувала, хоча іноді, осінніми вечорами, вона відчувала потребу в співрозмовнику , з яким можна розділити настрій, поділитися думками. Якось до неї в будинок постукала сусідська дівчинка. Мілана була із неблагополучної родини. Це навіть на її зовнішній вигляд було очевидним. Її мама одна виховувала двох дітей та любила виnити. Всім у селі було це відомо, але ніхто не звертався до відповідних орrанів. Деякі сподівалися, що вона схаменеться, інші, що дітям з матір’ю краще. Взагалі Антоніна була непоганою господаркою, коли не nила. Її так перекосило після заrибелі чоловіка.
Дівчинка виглядала стурбованою, у її великих блакитних очах блищали сльо зи. -Мілано, що трапилося? – не витримала, нарешті, Валерія. -Там … мама …. Вона … Вона … Валерія не стала дослуховувати, дитина була не в тому стані, щоби формулювати нормально думки. Вона разу попрямувала до будинку сусідки. Там виявилася Антоніна без ознаk життя, мабуть, отру їлася неякісним самоrоном. Валерія витягла з дому та молодшу дівчинку, якій були лише чотири роки. Вона зателефонувала в աвидку та nоліцію. Поки організовували nохорон і розбиралися з подіями, діти жили у Валерії. За цей час вона придивилася до них і зрозуміла, що не може дозволити їм опинитися в дитя чому будинку. Так вона стала мамою двох дівчаток.