Багато мами погодяться зі мною, що у всіх нас був такий період, коли діти нічим не ділилися, і всі свої іграшки тримали при собі, а якщо і хто хотів взяти, то кричали «Це моє!». Це я, гадаю, нормально. З віком це теж проходить, як і багато інших примх наших карапузів. А ось похід у пісочницю ставати справжнім nеклом у такі періоди, і коли діти не знаходять спільної мови, то між батьками починається справжнє судове провадження. Терпіти не можу такі «базари». І намагаюсь не зв’язуватися. Мило кажу моєму чаду – поділися машинкою з лялею – і він поверне її.
А є у нас у дворі одна «ляля», яка ніколи не приходить зі своїми іграшками і завжди робить замах на наші. А мій син раз дасть, а той не поверне. І так уже тричі. Після цього я поговорила з сином і сказала, що якщо він не хоче ділитися і давати свої іграшки іншим дітям – це його право. Якщо її нахабно забирають у нього, то він повинен дотримуватися правила «Три рази». Спочатку ввічливо попросити повернути іграшку, якщо проігнорують, то ще раз сказати, а на третій відібрати назад. І ось за пару днів повторюється та сама ситуація.
Той же хлопчик взяв у нього без попиту машинку, мій уже знаючи, що якщо ніяк не зреагує на це, то назад її вже не отримає. А я спостерігаю збоку за його діями. І дотримався правила строrо за інструкцією, але, коли той не дав, мій відібрав машинку і стукнув того по лобі. А той, розnлакавшись, побіг до мами. А свого захистила, на що істеричка стала зви нувачувати мене у неправильному вихованні і навіть додала, що мені треба ліkуватись. Хоча я не знаю, чого саме. Бувало таке з вами і що ви робили в таких ситуаціях?