З Ванею я познайомилася, коли була на морі, ми разом відпочивали, він мені одразу сподобався, я тоді його вперше на пляжі біля бару зустріла. Через тиждень наша відпустка закінчилася, але не наше спілкування, він приїхав до мене в місто, а через півроку ми одружилися. Жили в мене з моєю мамою, на диво, вони дуже швидко порозумілися, чи не найкращими друзями були. Сімейну гармонію зруй нувало одне питання – питання з пошуком роботи для Вані. Спочатку я навіть розуміла, ну він тільки приїхав, не може знайти роботу, в чужому місті людина. А потім звик, що я працюю, нам вистачає, у результаті він взагалі припинив пошуки.
Іноді навіть показував мені, чому я затримуюсь. А це просто, тому що офіс мій знаходився на іншому кінці міста. І мені набри дло це. -Давай розлу чатися, я так більше не можу. Він навіть спершу не зрозумів, чому я його залишаю. Я тоді з’їхала від своєї матері. Може, і спочатку було сkладно без нього, але я звикла. Він мені ще не раз дзвонив, обіцяв, що влаштується на роботу, але я вже ухвалила рішення. Ви зараз здивуєтеся, коли з’їжджала, мені взагалі було не цікаво, куди піде Іван. Але за місяць, коли завали на роботі припинилися, я вирішила відвідати маму. Піднімаюсь у під’їзді, а він за мною йде. Я спочатку не зрозуміла, він ще так тихо зі мною привітався.
Думаю, гаразд у мами спитаю, що тут відбувається. Але вона на це нічого не відповіла. Я прийшла через день, на вішалці побачила його куртку. Але мама ніби мене не чула, мої питання проходили повз її вуха. Коротше, у результаті мені сусідка розповіла, що весь цей час він жив з нею, а сусідка думала, що я теж там живу. Мати мені на все відповіла простою короткою пропозицією: – Я взагалі-то самотня жінка, ти маєш увійти в моє становище… Кох анці вони; не знаю навіть, як на це реагувати… Мати живе з моїм колиաнім чоловіком.