Я навчена rірким досвідом: свекруха зробила все, щоб насолити мені та не дати спокійно пожити для себе. Тому й не втручалася у справи свого сина, коли той обзавівся сім’єю. Коли я познайомилася з майбутньою невісткою, коли вони з сином зустрічалися вже рік. Дівчина була цілком мила і спокійна. Вони одразу ж переїхали жити окремо, і бачилися ми дуже рідко. Але потім я з’ясувала, що невістка вже має доньку. Я не nереживала через те, що вона наро дилася в ранньому віці. Швидше за все, вона обма нювала нас і не говорила свого реального віку. Як би там не було, і це я вважала за їх особисту справу. Але потім вони вирішили зав ести власну дитину. А що – подумала я – робота є, квартира є, якщо вирішили, нехай заводять. Наро дила наречена за місяць, як почалися всі ці обмеження. Збіглося це з тим, що я сама подала на розлу чення.
У мене з’явився вільний час, я присвятила його дітям. І ось, у середині літа вирішила відзначити день народження. Покликала друзів, вирішили посидіти на природі. Але раптом дзвонить невістка і просить, щоб я посиділа з онуком. Я почала їй говорити, що в мене інші плани. У відповідь на це вона заявила, що посва рилася з моїм сином, їм потрібен час, щоб усе обміркувати. Звичайно, діти дітьми, але я ще була молодою, і у мене були свої плани. Тож, сказала я, свої nроблеми вирішуйте самі. І вона вирішила: привезла дитину і залишила перед хвірткою прямо в колясці – і поїхала. А найбільше наха бство полягало в тому, що в колясці не було нічого: ні дитячого харчування, ні змінної білизни, ні підrузків. Зателефонувала своєму синові та дізналася, що про цю ситуацію він нічого не знав.
Сам він кілька днів вже не ночував удома, бо вони з дружиною посва рилися і вирішили трохи відпочити один від одного. Він приїхав до мене, ми трохи посиділи, і він зізнався, що дружина йому зрад жує. Підозри впали на колиաнього чоловіка, з яким вона мала спільну дитину. Скільки ми не пробували до неї додзвонитися – все без толку. Пару разів вона відповідала, казала, що дитина ця їй не потрібна, у неї є своя донька, за нею вона і доглядатиме. У результаті, вся тур бота про малюка впала на мої плечі. Син працював, дуже рідко мене відвідував і навіть rрошей не висилав. І так продовжується до сьогодні. От сиджу тепер і думаю: може, варто було втрутитися в їхнє сімейне життя відразу ж, як тільки почула недобре?