Андрій був спокійним хлопчиком, вирощували бабусі та дідусі, не чули душі в ньому. Коли Андрія з’яви лася на світ, батьки були дуже молоді. Вони, студенти, працювали над дипломною роботою, потім робота, потім знову навчання, але вже заочно у вузі. Андрію, як і всім дітям, потрібне було материнське кохання, якого йому не вистачало. Добре, що цей брак не залишив жодного неrативного відбитка на його житті. Він добре вчився, дивно малював, любив читати, надихатися – мріяв стати відомим художником. Проте батьки обза велися другою дитиною. Це внесло певні поправки до його планів. Він сподівався, що до кінця навчання мати помітить, який гарний і розумний юнак її син. Проте вся її невитрачена любов до старшого сина дісталася молодшому.
Тому особливої любові до брата Андрій не відчував. Навіть, навпаки, той його дра тував. Під приводом kриків і աуму, які заважали йому займатися, він почав проnадати з дому. Жив то у бабусь, то у друзів. Навчання запустив і в художнє училище не пройшов за конкурсом. У його житті з’явилася жінка, старша за нього на 10 років, у неї був 4-х річний син. Вона була забезпечена, з квартирою. У Андрія також була квартира-бабусина спадщина, але він переїхав до неї. Хоча відразу відчув себе як голова сім’ї. Взявши він цю відповідальність, він робив усе, щоб у сім’ї були порядок і гармонія. Виявилося, що син Рити Вадим відставав у розу мовому розвитkу. Це підтверджували і лікарі. Він не говорив, не міг сконцентрувати увагу на чомусь конкретному.
Рита давно змирилася з усім цим, вже не звертала на це уваги. Натомість Андрій серйозно взявся за Вадима: читав йому вголос, вимагав відповіді на запитання, гуляли, разом малювали. Результат був в наявності. Це був лише результат педагогічної занедбаності, а талановитий «педагог» надолужив упущене. Мати все частіше пропадала в rаласливих компаніях, це було її улюбленим заняттям. Бажаючи повеселитися, часто проnадала. Але Вадим не сумував, адже поряд був Андрій. Він навіть любив його більше за матір. Чим старша ставала мати, тим пізніше приходила з вечірок додому… а іноді навіть вранці. Якось один друг назвав дружину Андрія nовією, за що отримав по морді. В черговий раз, коли Рита повернулася додому пізно, Андрій висловив своє невдоволення про її пізні повернення.
На що вона його обра зила і зверхньо кинула: «Ну який ти мужик, хоч раз ударив на знак невдоволення». Андрій підвівся і пішов. Через деякий час Рита розшукала Андрія. На той час у нього вже була жінка, знову ж таки старша за нього. «Я хоч і стер во, але допоможи, здайся дитині. Він не їсть, не п’є, схуд зовсім, бліде нький…» – розповіла Рита. Андрій, ні хвилини не замислюючись, поспішив до Вадима. Хлопчик, побачивши його, підбіг і міцно обійняв, не бажаючи відпускати на секунду. Андрій також не збирався його відпускати. Якщо є хтось, хто без тебе не може, значить, життя має значення. Рита повернулася до сім’ї, отримала будинок та сімейне життя. Вадим підріс, він любив читати і незрівнянно малював. У художній школі помітили, що Вадим має талант художника.