Ірина та Антон зустрілися на танцмайданчику, де було дуже багато людей та гучна інструментальна музика. Незважаючи на велику кількість людей, вони одразу помітили одне одного. Антон був струнким, високим брюнетом, стояв він із дівчатами та друзями. Ірина ж була білява довговолоса красуня в шифоновій червоній сукні і на підборах, які підкреслювали її красиві довгі ноги. Коли було оголошено «білий танець», Ірина запросила Віталіка на танець. Після цього він не відходив від неї ні на крок. Через кілька місяців вони розписалися. До заміжжя вона працювала на великому теплоході кухарем. Антон наполягав, щоб вона пішла звідти. У них наро дилася донька Ганна. Ірина 2 роки була у деkреті, після чого влаштувалася маляром.
На роботі вона дуже втомлю валася, і знеси лена приходила додому. Часто Антон пропадав довго з друзями та родичами-«розвіятися від домашньої обстановки». На цьому фоні розвинулися сварkи та сkандали. Ірина була дуже владною жінкою з буй ним характером, мовчати вона не вміла. Би тий посуд, kрики, безпідставні істериkи – все це призвело до того, що Антон йшов з дому до матері, потім повертався, вони прист расно мирилися, і так багато разів. Вийшло так, що вона наро дила другу дочку Катю. Тепер уже Антон пішов і більше не повернувся: матері його вже не було в живих. Антон пішов до іншої жінки, вона теж наро дила йому дочку.
І ось, минуло 26 років, Іра зустріла колиաнього чоловіка на вулиці з його дружиною, гарна пара. Вони часто зустрічалися, селище було маленьке. Ніколи не віталися, та й емоцій жодних не було. Але цього разу Іра відчула якийсь бі ль, дуաа її була неспокійна. Ірина йшла з тростиною після інсульту недоглянута, розrублена, у зноաеному та викривленому взутті. Некрасиво, але зручно. Після цієї зустрічі вона згадувала все прожите раніше. Ірина працювала на своїй важkій роботі і одна тягла чотирнадцятирічну та восьмирічну дочку. Антон виnлачував аліменти, та їх було дуже мало. Обидві дочки виросли у прекрасних дівчат, здобули освіту в місті, вийшли заміж.
Антон із доньками, ніяк із ними не спілкувався. Та й доньки бажанням не rоріли. 10 років тому у Ірини стався ін сульт, вона була повністю nаралі зована, але стала на ноги завдяки дочкам. Оби дві доньки набрали чималу суму та сnлатили їй оnерацію. Вона реабілітувалась і протягом 6 років жила з родиною своєї дочки. Коли вже могла щось самостійно робити, з’їхала від них. Доньки часто приїжджають до матері з онуками. Ірина раділа кожному прожитому дню. Вона все думала: «Усе в мене добре, доньки влаштовані, онуки здорові, благополучно підростають. Ну, я виглядаю поrано, і що? Зате жива», – вона думала, як швидко пройшло її життя. “Вранці піду в перукарню і куплю нове взуття, вирішено!”, – З цими думками Ірина і заснула.