У них у хаті повний хаос. Ти нічого не зможеш знайти, навіть за величезного бажання. Я ж не так виховувала сина. Та й невістка моя, начебто, нормальна жінка. Максим – моя єдина з чоловіком дитина. Ми все життя все робили для нього. Коли йому було вісімнадцять, він уже мав свою квартиру. Так, квартира була оформлена на мене, але все одно ми куnили її для нього. От і одружився він. Ми були раді його вибору. Вони після весілля одразу переїхали до цієї квартири жити. Дружина в нього наче інтелігентна, доглянута жінка. Обом було під тридцять, коли побралися. От і подумали ми, що у них буде міцний, добрий шлюб. Але ми не знали з чоловіком одного. Не минуло й року з їхнього спільного життя, як їхню квартиру було вже не впізнати.
Advertisements
І це не в хорошому плані. Як тільки заходиш усередину, там страшно починає смердіти. Всі речі просто розкидані по дому. Про чисту кухню й мови бути не може. Туди неможливо зайти. Новий холодильник у них зіпсувався, мабуть, через стільки прострочених продуктів. Там смердить, просто жах. Якось я зайшла до них у квартиру, а там бардак знову. У центрі вітальні, якщо так можна назвати, сиділа моя невістка і робила собі манікюр. Тоді я не витримала і сказала все, що думаю. З кімнати вискочив мій син, я і його посварила, і пішла. Увечері вони зателефонували, перепросили, і сказали, що такого не повториться. У неділю вранці я пішла до них; відчиняю двері, а там чисто, як ніколи, все сяє.
Потім дізналася, що це не невістка, а клінінгова компанія. Але вони сказали, що так сяятиме у них завжди. Ось і за тиждень я вирішила, але вже з подругою, зазирнути до них додому. У мене є ключі від їхньої квартири, і я сама відчинила двері. Відкрила і страաенно зблідла від побаченого. Там знову свинарник, знову смердить і всюди розкидані речі. Я не знала, що сказати подрузі. Наступного дня я знову пішла до них, щоб їх почитати, але нікого не було вдома. Квартира була чиста, але порожня. Я зателефонувала до сина, і він сказав мені, що вони з дружиною більше не збираються жити тут. Неправильно, що я відчиняю їхні двері, коли мені хочеться і з ким хочеться. Нібито їх дістали мої мови про чистоту та порядок. Вони хочуть жити так, як їм хочеться та їм комфортно. Вони ображені на мене. Але я не вважаю, що робила щось неправильно. Це їхній вибір, не розмовляти зі мною.