Тиждень тому сталося дещо, про що я ще довго не зможу забути. Мене запросили на побачення, і я вирішила, що це буде особливий вечір. Я записалася до перукаря, зробила макіяж у салоні, купила нову сукню і навіть туфлі на підборах, щоб виглядати на всі сто. Побачення розпочалося як у казці. Ми зустрілися у ресторані, який виглядав затишно та вишукано. Мій партнер був привабливий і уважний. Він замовив дорогі страви, вино, десерти…
Здавалося, що це буде незабутній вечір. Але коли настав час оплачувати рахунок, все змінилося. Він сказав: “Думаю, буде справедливо, якщо ми розділимо рахунок навпіл.” Я була здивована! У мене навіть близько не було таких грошей, щоби покрити свою частину. Я відчула себе ніяково і обдуреною. “Я… я не думала, що нам доведеться ділити рахунок. Мені здається, я не можу дозволити собі заплатити стільки”, – сказала я, намагаючись зберегти спокій. Його реакція була холодною: “Ну, я припускав, що ти знаєш, як справи в сьогоднішніх відносинах.
Все має бути рівноправно, чи не так?” Я відчула, як мої погляди на побачення не стикаються з сучасною реальністю. “Можливо, я справді старомодна,” – подумала я про себе. Побачення закінчилося не так, як я очікувала. Я залишилася з почуттям збентеження та розчарування. Мені довелося зайняти гроші у подруги, попросивши її перевести мені на картку, щоб закрити рахунок, і весь шлях додому я розмірковувала про те, що сталося. Невже час так змінився, що жест уваги, як сплата рахунку за жінку, став ознакою старомодності? Це питання не дає мені спокою.