Вероніка завжди була динамічною особистістю, відомою своїм лідерством, енергійністю, красою та амбіціями. Протягом усього періоду навчання у медичному інституті її поважали як однокурсники, так і професори, насамперед – за її відвертість та чесність. Вона була активною студенткою, організовувала різноманітні заходи та екскурсії. Після навчання Віра стала лікарем у лікарні, де й познайомилася із Романом, колегою-лікарем. Їхні взаємні інтереси швидко переросли у кохання, що призвело до шлюбу та народження їхнього сина Степана. Романом, досвідченим хірургом, багато хто захоплювався за його майстерністю, так само, як Вероніку цінували за її медичні знання.
Однак після 19 років спільного життя їхні стосунки набули несподіваного обігу. Якось Вероніка без попередження увійшла до кабінету Романа та застала його за масажем спини у молодої медсестри на ім’я Катя. Неправильно витлумачивши ситуацію, Вероніка в гніві пішла, почуваючись зрадженою. Роман намагався пояснити, згадавши про свій постійний біль у спині та невинний характер масажу, але Вероніку це не переконало. Цей інцидент вбив клин між ними, змусивши Вероніку звільнитися з лікарні та переїхати до матері.
Через два роки Вероніці зателефонував Ілля Леонідович – головний лікар лікарні та її колишній однокласник. Він закликав її повернутись, підкресливши її неперевершений досвід. Після її повернення Роман, все ще глибоко закоханий у неї, спробував відновити стосунки. Якось увечері, за філіжанкою кави, вони помирилися, усвідомивши глибину своїх почуттів один до одного.
Їхнє возз’єднання принесло радість насамперед їхньому синові Степану, який на хвилі радості оголосив про своє власне майбутнє весілля. Вероніка та Роман були захоплені зненацька, але щасливі. Вероніка зрозуміла одне: не можна двічі увійти в ту саму річку, але можна знайти свій шлях назад до кохання, кинувши виклик загальноприйнятій думці.