Одного ранку на автобусній зупинці до мене підійшла тітка Карина, яка завжди була в курсі сільських пліток.
“Яка ти красуня, Дарино! Чого не вистачає твоєму чоловікові, що він йде до цієї Тетяни від тебе?” – Запитала вона, дізнавшись, що у мого чоловіка Анатолія роман з Тетяною, новою фельдшеркою в нашому селі. Намагаючись уникнути подальшої розмови, я увійшла в автобус і сіла попереду, але не змогла стримати сліз. Ми з Анатолієм прожили разом 25 років, наша дочка нещодавно вийшла заміж та з’їхала. Його недавню дивну поведінку – він пізно повертався додому і майже не розмовляв зі мною – я пояснювала перевтомою на роботі, а не зрадою.
Перевантажена роботою, я взяла вихідний і зателефонувала своїй сестрі до Італії, яка відразу ж запропонувала мені поїхати до неї, щоб отримати більше можливостей для роботи та позбутися проблем у шлюбі. Не розкриваючи поінформованості про його зраду, я сказала Анатолію, що планую переїхати до Італії. Його полегшення було болісно очевидним. В Італії, коли Анатолій пізніше запитав про гроші, натякаючи на фінансові очікування, я втрималася від будь-яких зобов’язань щодо надсилання коштів.
Через рік мого перебування в Італії він зізнався, що Тетяна вагітна. Він переїхав до неї, але зі мною не розлучився. Моя сестра порадила набратися терпіння, підозрюючи, що стосунки можуть розладнатися. Так і сталося, менше ніж за рік Анатолій повернувся додому. Чи то через несумісність, чи то через незадоволеність, точно не знаю. Зараз, незважаючи ні на що, я шкодую, що не переїхала до Італії зовсім.