У 21 рік я зустріла людину, яка незабаром стала моїм чоловіком, і у нас народилася дочка. Після 8 років боротьби з бідністю я пішла від нього. Майже відразу ж я вступила до інших відносин, які тривали 6 років. Цей чоловік ставився до моєї дочки як до рідної, але врешті-решт і він загнав мене в борги – і мені довелося втекти і від нього.
Через півроку я зустріла третього чоловіка та переїхала до нього разом з дочкою. Він на 6 років молодший за мене: йому 30, але йому дуже не вистачає зрілості. Проте він бере активну участь у вихованні моєї доньки, а це вже дещо означає.Була одна проблема: я цілий рік умовляла його кинути пити – що він зрештою і зробив під загрозою мого відходу.
Наразі виникла нова проблема. Він суворий з моєю дочкою, суворо карає її за дрібні помилки та поганий почерк, чого я не можу терпіти. Я ніколи в житті не вдавалася до фізичних покарань і не можу змиритися з тим, що з нею так поводяться.
Зараз я розриваюся, бо я вклала стільки коштів у ремонт його квартири, працювала на двох роботах, щоби дозволити собі цю розкіш.Саме тому мені потрібна порада: залишитися, сподіваючись, що їхні стосунки покращаться, а успішність моєї доньки стане кращою, чи піти, зняти житло для нас двох і сміливо зустріти все, що нам належить?