Ставши літньою жінкою, я змирилася з неминучим погіршенням здоров’я та зменшенням життєвих сил. У молодості енергії було багато, але тепер відмовляли навіть такі базові почуття – як слух і зір.Незважаючи на необхідність медичної допомоги, я уникаю лікарів, побоюючись поганих новин.
Розмірковуючи про своє минуле, я бачу, наскільки сильно я недооцінювала свій добробут. Тому, спостерігаючи за молодими поколіннями, що нарікають на дрібні нездужання, я дивуюсь контрасту з моїм власним напруженим минулим.
Моя дочка, хоч і молода, постійно виявляє невдоволення, незважаючи на те, що у неї хороше життя і люблячий чоловік. Наше спілкування мінімальне: вона рідко виходить на зв’язок, і мені доводиться звертатися до зятя за свіжими сімейними новинами.
Щоб розбавити самотність і отримати допомогу по господарству, я найняла сусідку – працьовиту сільську дівчину, яка нагадувала мені молоду версію себе. Вона надійна і чуйна, але моя дочка тепер з підозрою ставиться до її намірів та моїх фінансових домовленостей з нею.
Нещодавно зі мною стався нещасний випадок, який призвів до тіснішого зв’язку з моєю сусідкою. Я зламала ногу, а вона відповідально доглядала мене і виконувала всі мої доручення.
Цей інцидент тільки посилив параною моєї дочки, яка звинуватила сусідку в прихованих мотивах. Але я зрозуміла, що в моєму житті більшого значення мають щирі дружні стосунки та повага, а не сімейні зобов’язання.
Доброта сусідки змусила мене задатися питанням: чи потрібно винагородити її, адже її поведінка різко контрастує з очевидною користю і відстороненою поведінкою моєї дочки?