Надія познайомилася з Віталієм на весіллі своєї тітки, і вони відразу ж порозумілися один з одним. За сім місяців вони одружилися. Вони були здорові люди, але не могли мати дітей. Коли вони задумалися про усиновлення, Віталій зізнався, що таки не зможе прийняти чужу дитину до родини. Незабаром Віталій пішов від Наді до іншої жінки,
заявивши, що через побут вона втратила привабливість. Спустошена Надія знайшла втіху в будинку своєї матері. Мама втішила її, сказавши, що у кожному повороті життя є свій плюс. Під час її візиту з’явився Сергій, друг дитинства та колишній коханий Наді . Він сам виховував доньку Оленьку,
від якої відмовилася мати. Надя, бачачи його труднощі, запропонувала допомогти доглянути Оленьку під час майбутнього відрядження Сергія. Їхній зв’язок зростав, і незабаром між Надею та Сергієм зайнялася стара іскорка. А Оленька прив’язалася до Надії і почала називати її мамою. Зрештою Надя та Сергій одружилися, і вже через рік у них народився чудовий син Микола. Вкотре спрацювала материнська мудрість: «Все, що не робиться – все на краще!».