Після втрати матері у 15 років мене виховував лише батько, і ми підтримували один одного, переживаючи горе. Він володів успішним бізнесом ремонту автомобілів, що забезпечувало нам фінансову стабільність. Він фінансував моє навчання в університеті, після чого я стала самостійною та влаштувалася на роботу, де зустріла Андрія, свого майбутнього чоловіка. Незважаючи на їхню схожість, мій батько не схвалював Андрія, і я сподівалася, що згодом ця напруженість зникне. Після весілля я розраховувала, що ми житимемо в одній з
батьківських квартир, які традиційно здавалися квартирантам. Всупереч моїм очікуванням, батько відмовився надати квартиру, наполягаючи на тому, що Андрій має тепер утримувати мене. Це рішення показало, що він не схвалює Андрія та його наміри переїхати до нової партнерки, яка вплинула на його позицію проти отримання мною квартири. В результаті ми з Андрієм жили окремо, віддалившись від батька. Через роки батько, кинутий дружиною, яка претендувала на квартиру, звернувся за допомогою з майном, що залишилося.
Почуваючись зрадженою, я відмовила, що призвело до подальшого відчуження. Вчинок батька, зокрема передача успадкованої від матері квартири його новій дружині, глибоко поранив мене, розпалив між нами конфлікт цінностей та очікувань. Зараз, коли він шукає допомоги, я розриваюся між сімейними зобов’язаннями та болем від минулої зради, не знаючи, як правильно вчинити: примиритися чи зберегти дистанцію. Чи можете ви допомогти мені? Що ж мені робити у цій складній сімейній ситуації?