Я тільки що закінчила співбесіду на посаду, яку дійсно хотіла отримати, але рекрутер сказав мені стандартну фразу: “Ми вам подзвонимо”. Я знала, що це означає, тому була сильно розчарована. Вийшовши з будівлі, я вирішила купити пончиків та чаю – і вирушила до парку, щоб підбадьоритися. Поки я сиділа на лавці, насолоджуючись частуванням, до мене підійшов пошарпаного вигляду чоловік. Від нього пахло алкоголем, і він попросив сісти поряд зі мною.
Перш ніж я встигла відповісти, він уже подбав про свій комфорт. Придивившись, я зрозуміла, що ця людина не могла бути бездомною. Так само, як і я, він вирішив вийти до парку, щоб трохи освіжити думки. Він розповів мені про те, що його зрадила дружина, і він не міг змусити себе піти на роботу. Ми трохи поговорили, і він навіть купив мені ще пирогів. В розмові я згадала, що є архітектором,
але не можу ніде знайти роботу через відсутність досвіду. Яке ж було моє здивування, коли він встав і запросив мене піти з ним у його компанію, яка, як виявилося, була тією самою, яка щойно відкинула мене. Як тільки ми приїхали, він відвів мене до того ж кабінету і поговорив з начальником відділу. З цього дня він став моїм наставником та вірним другом. Ми часто ходимо разом у цей парк їсти пироги, сиділи на тій самій лавці, і наші стосунки так і залишилися діловими до самого кінця.