У моєму селі є будинок, який уникають усі, хто знає його власника. Дідусь, який там живе, дуже важкий і черствий чоловік, і його стосунки з іншими мешканцями села максимально погані. А після смерті його дружини все стало ще гірше. Інна Степанівна була пенсіонеркою, котра щодня вислуховувала скарги Романа Івановича на все, що вона робила не так. Вона терпіла його зауваження та критику, але одного разу через нерви у неї стався напад. Коли вона попросила його викликати швидку допомогу,
він відмовився і попросив її замість цього принести йому щось поїсти. Вона померла, а Роман Іванович не помітив цього до ранку, бо вона не зварила йому кави. Син Романа справедливо звинуватив його в тому, що сталося, і у них, як казали сусіди, стався серйозний конфлікт. Одного разу, в пориві гніву, син вибіг з дому і був збитий машиною на шосе, яке проходило через їхнє село. Він також помер вдома.
Роман Іванович досі не вважає себе винним – і навіть жартує з приводу цих подій. Невістка та онука з ним не спілкуються. Дівчинка навіть сподівається, що їй більше ніколи не доведеться його бачити. Ця безсердечна людина спричинила два нещасні випадки, але совість, схоже, його не турбує й досі.