Ми з братом Дімою вважалися пізніми дітьми, тому що нашій матері було п’ятдесят, а батькові – п’ятдесят п’ять, коли ми з’являлися на світ. Коли ми були маленькими, люди часто приймали наших батьків за наших бабусю та дідуся. Коли ми виросли, то почали запитувати себе, чому наші батьки народили нас так пізно, і вони, нарешті, поділилися з нами своєю історією… Виявилося, коли вони були молодші,
то дуже хотіли мати дітей, але боролися з безпліддям через проблеми зі щитовидною залозою та ожиріння моєї мами. Вони перепробували все, що можливе, – від лікарів до цілителів, але безрезультатно. Але коли моїй мамі стукнуло 50 , вона раптом почала відчувати біль у животі. Батьки поїхали до лікарні, і лікарі здивовано виявили, що вона вагітна. Мою маму відвезли до пологового відділення,
і, на подив лікарів і родичів, у неї народилися близнюки – Діма і я. Все це було несподіваним сюрпризом для наших батьків, які не могли повірити, що стали батьками у свої п’ятдесят. Коли лікар привітав мого батька з народженням близнюків, тато був збентежений і думав, що лікар припустився помилки. Але довелося повірити.