Спочатку Мар’яна оцінила їхню нову орендовану квартиру за її доступність і планування, незважаючи на розташування на першому поверсі. Але незабаром ейфорія зникла, коли вона помітила літню сусідку Дар’ю Петрівну, яка наполегливо зазирала до них у хату з вулиці. Незважаючи на небажання Мар’яни розпочинати розмову, цікавість сусідки не слабшала, і вона лізла в їхнє життя з непроханими питаннями. Вторгнення посилилося, коли сусідка розкритикувала вбрання Мар’яни під час короткої зустрічі біля її дверей,
а пізніше пліткувала про цей інцидент, додаючи вигадані моменти і репліки. За словами іншого мешканця Мар’яна дізналася, що нав’язливість цієї сусідки відштовхнула від їхньої квартири попередніх мешканців. Роздратовані постійними перевірками та одним незвичайним інцидентом з підробкою пошти, Мар’яна та її чоловік вирішили переїхати. Господар квартири поставився до їх рішення з розумінням, натякаючи на те, що сусідські проблеми не дають йому спокою, і він постійно змінює квартирантів.
У результаті вони з’їхали, а Дарʼя Петрівна, скоріш за все, знайшла нову мету для своєї цікавості. Мар’яна не могла не помітити задоволену усмішку сусідки, коли вони йшли, закріплюючи своє рішення шукати спокійніших умов життя. Питання залишається відкритим: хто у цій ситуації найбільше винен? Може власнику квартири слід було вжити заходів, а не чекати на квартирантів із залізними нервами?