Я Дарина Петрівна, звичайна жінка, яка потрапила у дилему з динамікою розвитку своєї сім’ї. Мій син Стас, розлучившись з Тонею, пішов до нової дружини, але Тоня продовжує жити зі мною, створюючи розлад між Стасом, його теперішньою дружиною та мною. Сім років тому Стас і Тоня, одружившись, залишилися жити у моїй оселі. Незважаючи на їхній остаточний розрив, викликаний тим, що Стас знайшов собі нову партнерку, Тоня, не маючи чіткої альтернативи та відчуваючи фінансові труднощі, залишилася зі мною.
У нас склалася функціональна життєва схема: вона займалася домашніми справами, а я допомагала їй готувати та доглядати дітей. Новий шлюб Стаса і майбутнє батьківство ще більше ускладнили ситуацію, оскільки ні він, ні його нова дружина не відвідують мене, стурбовані присутністю Тоні в моєму домі. Незважаючи на те, що Тоня тепер працює і більше не перебуває у декретній відпустці, вона не виявляє бажання з’їхати, спираючись на невирішену ситуацію з братом,
який досі не виконав обіцянку викупити її частку у квартирі. Розриваючись між прихильністю до Тоні та онуки і відчуженням від сина та його нової сім’ї, я перебуваю на роздоріжжі . Благання Тоні про притулок у поєднанні з її фінансовими та сімейними труднощами не дозволяють мені виселити її, але я прагну налагодити стосунки зі Стасом та його дружиною. Я стою перед складним вибором: підтримати Тоню та онуку, ризикуючи відштовхнути від себе сина та його зростаючу родину. Як правильно вчинити? Чи не допоможете ви мені порадою?