Чи були їхні дії виправданими чи, скоріше, вимоги родичів були надмірними? Надя та Антон, які були одружені вже два роки, зіткнулися з проблемами, як не дивно, не один з одним, а з родичами Антона. Родом із провінції, де розвалилася колгоспна система, Антон переїхав до столиці на заробітки, як і багато чоловіків з його села. Він влаштувався охоронцем до престижної компанії, де Надя займалася підбором персоналу. Так і познайомились. Пара, вірячи у простоту, обрала скромне весілля,
вирішивши натомість інвестувати гроші у своє майбутнє. Нещодавно вони відремонтували успадковану квартиру, перетворивши її на комфортабельний будинок із зимовим садом та офісними приміщеннями. Проте їхнє мирне життя незабаром було порушено постійними візитами родичів Антона, яким здавалося, що їхній будинок – чудовий готель. Такий наплив гостей заважав планам пари на відпустку та накладав щоденне навантаження на Надю, яка готувала та прибирала для всюдисущого натовпу. Ситуація досягла поворотного моменту, коли Надя завагітніла, і подружжя вирішило, що більше ніхто з родичів не ночуватиме у них. Це рішення принесло їм спокій, але також критику та нерозуміння
з боку матері Антона, яка звинувачувала їх у негостинності та зарозумілості. Вона не змогла зрозуміти прагнення подружжя до усамітнення та їхнє право насолоджуватися власним будинком без постійного вторгнення. Зіткнувшись із засудженням та проблемою узгодження очікувань сім’ї зі своїми потребами, Надя та Антон твердо стояли на своєму рішенні – розставити пріоритети у своїй новій родині. Чи були їхні дії виправданими чи, скоріше, вимоги родичів були надмірними?