Моя дружина Таїсія з раннього дитинства захоплювалася своїм батьком, Артемом Павловичем – справжнім майстром на всі руки, що вміє вирішувати безліч завдань – від електрики до збирання меблів. Незважаючи на те, що я волів без проблем наймати професіоналів, дружина наполягала, щоб я наслідував самостійність її батька.
Артем Павлович, крім майстерності в ремонті, був ще й відданим сім’янином і шановним харизматичним лідером на роботі, відомим своїм високим зростом і густою шевелюрою, що різко контрастує з моєю, вже видимою, лисиною. Його популярність і вміння вирішувати проблеми за допомогою великої мережі друзів та знайомих лише посилювали його і
без того шановний образ. Незважаючи на все це, я завжди цінував свою індивідуальність, відмовляючись порівнювати себе з іншими або прагнути уявної досконалості. Довгі роки наша сімейна динаміка залишалася в цілому позитивною, поки під впливом візитів до батьків дружини вона не почала критикувати мене, підштовхуючи до трансформації, якій я опираюся. Зараз цей тиск переріс у загрози розлучення, і я опинився перед дилемою: як збалансувати свою індивідуальність з бажаннями дружини?