Чи не несправедливо вимагати від чоловіків того, з чим важко справляються самі жінки? Я вірю у справедливість та об’єктивність. Коли жінка з дитиною знову виходить заміж, вона часто очікує, що її новий партнер відразу покохає її дитину. Але чи справедливо вимагати такої негайної прихильності? Чоловіки – люди,
вони не запрограмовані на миттєву прихильність. Любов до жінки не означає автоматичну прихильність до її дитини. Для побудови відносин потрібен час. Варто говорити і про подвійні стандарти: якби ролі помінялися місцями, і жінка мала б миттєво покохати дитину свого партнера, все було б не так просто. Однак жінки чекають на це від чоловіків… Діти дуже різні. Для матері її дитина ідеальна, але чоловік одружується з жінкою, а не з її дитиною. Пристосування та зближення потребують часу.
Жінці не менш складно відразу полюбити прийомну дитину. То чому ж ми висуваємо до чоловіків такі вимоги? Якщо жінка спробує покарати пасинка, батько може висловити претензії, що призведе до напруги. Деякі жінки можуть піти, віддаючи перевагу партнеру без дітей. Чи не несправедливо вимагати від чоловіків того, з чим важко справляються самі жінки? Чи згодні ви з моєю думкою, чи я надто сувора у своїх судженнях?