П’ятдесятирічна Жанна опинилася у складній ситуації, переживаючи сімейний конфлікт через онуків. Її син зрадив дружині під час вагітності і пішов від неї, коли їхній дитині був рік. Протягом року невістка Надя не давала Жанні бачитися з онуками. Через рік Надя дозволила Жанні бачитися з онуками, яка все ще була розчарована у сині, який тільки платив аліменти, нехтуючи своїми батьківськими обов’язками. Жанна втрутилася, підтримуючи Надю та дітей матеріально та емоційно. Надя жартувала, що відсутність чоловіка мало що змінює,
тому що він був усунитй від справ ще під час їхнього шлюбу. Ситуація посилилася, коли Надя дізналася, що коханка її колишнього завагітніла від нього. Залишившись у місті без родичів та батьків, які живуть за кордоном, Надя з неохочою допомогою Жанни купила невелику квартиру. Готуючись повернутися до трудової діяльності, Надя відкладала гроші, сподіваючись згодом переїхати до більш просторої квартири. Жанна, яка тепер була у кращих стосунках з Надею, попросила невістку дозволити їй залишитись у неї на ніч перед візитом до клініки.
Під час візиту Жанна була приголомшена, дізнавшись, що Надя планує запросити чоловіка, свого нового залицяльника на ніч. Жанна в пух і порох розгромила Надю, розкритикувавши її пріоритети як матері. Надя у відповідь вказала на невірність колишнього чоловіка. Сварка змусила Жанну піти, побоюючись нового розриву, який може завадити їй бачитися з онуками. Ця історія порушує питання: хто має рацію, а хто – ні: Жанна – за свій різкий осуд чи Надя – за свій особистий вибір матері-одиначки?