Першого травня мій телефон задзвонив від давно втрачених друзів. Живучи в іншому місті, вони були проїздом та планували зайти в гості. “Щодо їжі не метушися, чай і печиво – саме”, – запевнили вони. Незважаючи на їхнє невимушене прохання, мене охопила паніка. Як я, господиня, могла не підготуватися до прийому таких бажаних гостей? Від однієї цієї думки я звалилася на диван. Потрібно було знайти баланс – жодних екстравагантних страв, але пристойний набір продуктів необхідний.
І тут мене осяяло. У моїй морозильній камері, запасеній на такий випадок, знайшлася відповідь. Мене охопило полегшення: я зможу вийти із цієї ситуації гідно. У морозилці знайшлися паштет, лосось, червона ікра, карпаччо та пельмені – заначка для особливих випадків. Швидко пробігшись супермаркетом, я купила сир, інгредієнти для салату і торт. Повернувшись додому, я приготувала салати та млинці.
Стіл, накритий за кілька годин, був свідченням готовності та необхідності переповненої морозильної камери, яка часто ставала предметом жартів серед друзів. Запас продуктів у морозильній камері, який колись висміювали, у найбільш вдалий момент довів свою цінність. А у Вас є така звичка? Чи Ви робите покупки суворо на тиждень, наприклад, як мої подруги?